ДНЗ №1 "Теремок" м. Лохвиці, Лохвиця
Полтавська область, Миргородський район

Поради для батьків

Дитячі інфекції: питання та відповіді

Всі ми піклуємося про своїх дітей. Намагаємось ретельно оберігати їх від хвороб, але, на жаль, час від часу, вони все одно хворіють. Мова йде про «дитячі» вірусні інфекції.

 Які інфекції відносяться до «дитячих»? Чому вони так називаються?

Поняття «дитячі інфекції» об’єднує групу інфекційних захворювань, якими хворіє переважно дитяче населення. До таких інфекцій відносяться: кір, краснуха, вітряна віспа, епідемічний паротит.

Що між ними спільного?

По-перше, ними хворіють, як правило діти раннього та дошкільного віку, по-друге, всі вони є надзвичайно висококонтагіозними, а по-третє, завжди після перенесеної «дитячої інфекції» формується стійкий довічний імунітет.             

  Які симптоми цих захворювань? Для всіх цих захворювань характерні деякі загальні ознаки: гострий перебіг з раптовим підвищенням температури до 38-40 С0, головний біль, загальне нездужання, сонливість, помірний або тривалий інкубаційний період (7-21 день) і висип різного роду (крім епідемічного паротиту).

Основним проявом кору, краснухи, вітряної віспи є висипка на шкірі, характер та послідовність появи якої розрізняються залежно від конкретного захворювання. Появі висипки передує підвищення температури, слабкість, головний біль. Для кору характерно за 1-2 дні до висипки поява на слизовій оболонці щік дрібних рожево-червоних плям,  що схильні до злиття (плями Бельського-Філатова-Коплика). Це абсолютна ознака для кору, що надає можливість встановити діагноз ще у продромальний період. На 4-5 день хвороби починається період висипань, характерною особливістю якого є етапність: на 1-й день – за вухами, на шиї, вздовж волосистої частини голови; на 2-й день – тулуб, проксимальні відділи кінцівок; на 3-й день – дистальні відділи кінцівок. Для краснухи, на відміну від кору, характерна одномоментність появи дрібної, однакової за розмірами папульозної висипки, збільшення потиличних та задньошийних лімфатичних вузлів, їхня щільність та болючість. Висипка не зливається та переважно локалізується на спині, розгинальних поверхнях верхніх та нижніх кінцівках. Для вітряної віспи характерна везикульозна висипка, яка спочатку з`являється на волосистій частині голови і впродовж незначного періоду часу розповсюджується по всьому тілу, окрім поверхонь долоней та стоп.

Для епідемічного паротиту характерно збільшення і болючість однієї або двох привушних залоз — при цьому обличчя хворого має характерну грушоподібну форму.

Існує думка, що перехворіти цими захворюваннями слід в дитинстві для того, щоб  легше його перенести та  не захворіти убільш старшому віці. Чи так це?

Дійсно, за даними ВООЗ, захворюваність дитячими інфекціями у дорослому віці є однією з серйозних причин вроджених вад у дітей, особливо якщо ними хворіє майбутня мама. Всім відомі фатальні наслідки для плода при краснусі у вагітної (80% вроджених вад припадає саме на частку краснухи), не більше оптимістично ВООЗ і щодо кору, яка «несе відповідальність» за певний відсоток мертвонароджених дітей.

Крім того, дитячі інфекції у дорослому віці характеризуються більш важким перебігом, часто з розвитком таких ускладнень, як пневмонія, нефрит, ревматичні процеси, орхіт з подальшим безпліддям у чоловіків.

Чи варто, спеціально ініціювати контакти здорових дітей з хворими, щоб дитина інфікувалась і перехворіла в дитинстві?

Слід пам’ятати, що будь-яка хвороба послаблює організм дитини, чим менша дитина, тим більшу шкоду може завдати їй захворювання. Небезпека полягає в тому, що передбачити тяжкий перебіг захворювання або його ускладнення неможливо. Це залежить від імунного статусу дитини та інших чинників.

Що потрібно робити, щоб виростити дитину здоровою?

Проти інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики найкращим засобом профілактики є проведення відповідних щеплень, що дасть змогу запобігти ускладненням та в більш легкій формі перенести інфекційне захворювання. Також, дітей необхідно привчати до правильного здорового харчування та загартовувати, щоб підвищити імунітет.

Лікар про вакцинацію

Коли до педіатра Деніела Саммерза з американського штату Массачусетс звертаються батьки нового маленького пацієнта, він обов’язково запитує їх про вакцинацію. Чи робили щеплення дитині? Чи збираються? Якщо відповідь – ні, лікар одразу чемно попереджає, що їм краще знайти інший медичний заклад для своєї дитини. Бо тут лікарі не приймають пацієнтів, чиї батьки відмовляються від щеплень.

Свою позицію доктор Саммерз обстоює у колонці для рубрики «Каже лікар» на сайті The Daily Beast.

Коли батьки починають сперечатися з лікарем щодо щеплень – це вже питання не лише стандартів турботи про дитину, а й довіри до лікаря, пише Саммерз. Якщо ви не довіряєте педіатру в питанні вакцинації, як ви зможете довіритись йому в інших – складніших – питаннях?

І справа навіть не в тому, пише Саммерз, що відмова від вакцинації – це неправильне, антинаукове рішення, а в тому, що які б докази і факти не наводив лікар, переконати батьків, налаштованих проти, безнадійно.

Упродовж своєї практики, педіатр Саммерз безліч разів відповідав на запитання про безпечність та дієвість вакцин. Це легке питання, каже лікар, адже мало яка тема в медицині є настільки прискіпливо дослідженою, перевіреною і перепровіреною, а докази – такими потужними.

Чи викликає вакцина проти кору, паротиту та краснухи аутизм? – Ні, не викликає. Чи безпечна вакцина проти вірусу папіломи людини? – Так. Чи небезпечний тіомерсал, що використовується як консервант у вакцинах? – Тіомерсал не загрожує громадському здоров’ю – на всі ці питання педіатр Саммерз відповідав багато разів.

З точки зору доказової медицини, вакцинація є беззаперечно корисним втручанням. Проте спалахи у розвинених країнах хвороб, яким можна було запобігти вакцинацією, свідчать, що в уявленнях людей сталася помилка. «Жахлива, трагічна помилка», – каже Саммерз.

Відкидаючи наукові дані, деякі люди, відмовляються від щеплень, і щось доводити їм Саммерз давно покинув. Як показує його практика, навіть найпереконливіші дані не змушують їх критично обдумати своє ставлення. Наука тут не допомагає, констатує лікар. Скільки б досліджень учені не провели, досліджуючи кожну з підозр пацієнтів щодо безпечності вакцин, якщо пацієнти науці не довіряють, то і апелювати в розмові з ними Саммерзу і колегам ні до чого.

Я не хочу повчати людей і вдаватися до аргументу «лікар знає краще», каже педіатр, проте Саммерзу важливо знати, чи поважають батьки дитини його знання і досвід. Якщо вони ставлять під сумнів правильність такої процедури як щеплення, про яку повагу може йтися? Це також не сприяє встановленню довіри між лікарем і пацієнтом.

Звичайно, буває, що батьки та лікар не згодні щодо якихось мір, тоді вони обговорюють подальші дії, обґрунтовуючи свою позицію раціонально. Інколи лікаря Саммерза просять призначити препарати або аналізи, які він не вважає корисними, і він послуговується даними найпереконливіших досліджень, щоби пояснити, чому рекомендує їхній дитині те чи інше.

«У мене немає сумнівів, що ці батьки неймовірно люблять своїх дітей і приймають рішення, що є на їхню думку найкращими для дітей. Це навіть не обговорюється», – пише Деніел Саммерз. Проте, людям, які приходять на прийом до лікаря, треба усвідомлювати, що окрім того, щоб попросити мене поставити підпис чи печатку на рекомендації, яку вони самі собі вигадали, фахівець може запропонувати їм інше вирішення їхньої проблеми. І що те, що пропонує їм лікар, варте уваги. Бо за логікою людей, що відмовляються від щеплень як від чогось небезпечного, лікар, який пропонує вакцинацію, має бути чудовиськом – некваліфікованою і лихою людиною, що зумисно шкодить пацієнтам. Хтось більше вірить публічним людям, наприклад, акторці Дженні Маккарті, яка активно захищає уявлення про шкідливість вакцин. Навіщо тоді взагалі до лікарів ходити?»

Тим часом, доктор Саммерз вперто продовжує призначати і робити своїм клієнтам щеплення. Чому? Причин багато. Серед них і те, що педіатр Саммерз не хоче, аби новонароджений пацієнт підхопив кашлюк, чекаючи в черзі, де інша дитина сильно кашляє. І те, що йому ще не зустрічалася жодна дитина з епіглоттітом (запаленням надгортанника і оточуючих тканин, яке може привести до різкого порушення прохідності дихальних шляхів), і він не хоче, щоб таке колись сталося. А головне, доктор Саммерз, батько чотирьох дітей, знає, що вакцинація – це найдієвіший спосіб захистити дитину від інфекційних захворювань.

У всьому, що він робить, доктор Саммерз апелює лише до досягнень доказової медицини. Якщо ви не довіряєте йому в питання вакцинації, він навряд чи зможе переконати вас, як діяти у серйознішому випадку. Тому доктор категоричний зі своїми клієнтами: або вакцинуйте свою дитину, або не ходіть до нього.

Вірусні кишкові захворювання

Останнім часом серед гострих кишкових інфекцій вагоме місце займають вірусні кишкові інфекції. Серед збудників вірусних кишкових інфекцій основне значення мають ротавірус, норавірус та астровірус. Висока стійкість даних вірусів у зовнішньому середовищі сприяє розвитку спалахів кишкових інфекцій, особливо в зимовий період.

Поширення вірусів відбувається швидко і його важко контролювати. Зараження відбувається при спілкуванні з хворою людиною або вірусоносієм. Збудник передається від хворої до здорової людини через забруднені вірусами воду, продукти харчування, при контакті з забрудненими поверхнями та предметами вжитку.

Перші симптоми захворювання з’являються через 24-48 годин після зараження. Для цієї групи інфекцій характерний гострий початок: різке підвищення температури тіла до 39oС, нудота, болі в животі, блювота, діарея. У більшості хворих, захворювання розпочинається як гостра вірусна інфекція.

Зазвичай симптоми вірусної кишкової інфекції проходять через 2-4 дні, але іноді зберігаються до 10-ти днів.

Незважаючи на високу контагіозність, стійкість та тривале збереження життєздатності вірусів на предметах довкілля, заходи профілактики елементарні. Як і при будь-якій кишковій інфекції, щоб не захворіти, слід виконувати наступні правила:

— дотримуватися особистої гігієни (мити руки з милом перед приготуванням і вживанням їжі, після відвідування туалету, після повернення з вулиці);

— ретельно мити фрукти і овочі, вживати термічно оброблені продукти харчування;

— вживати гарантовано безпечну воду та напої (кип’ячена вода, напої у фабричній упаковці);

— при купанні у басейнах уникати попадання води у рот;

— своєчасно проводити вологе прибирання та провітрювання приміщень;

— обмежувати контакти з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.

Для специфічної профілактики ротавірусної інфекції у дітей раннього віку (до року) застосовується вакцина Бельгійського виробництва «Rotarix», яка є в наявності у приватних медичних центрах м. Харкова. Вакцинація зазначеною вакциною не є обов’язковою за затвердженим Календарем щеплень, але може застосовуватись за бажанням батьків.

Якщо ж захворювання не вдалося уникнути, не займайтеся самолікуванням. При появі перших симптомів інфекційного захворювання звертайтеся за медичною допомогою до лікаря! Несвоєчасне звернення за медичною допомогою може негативно позначитися на здоров’ї і привести до зараження оточуючих.

 

 

Логін: *

Пароль: *